ІНКЛЮЗИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

ВСТУП

Сучасна освіта знаходиться в стані активної модернізації, одним із аспектів якої є впровадження в практику ідеї інклюзії. При всій широті поняття «інклюзивна освіта» в Україні найбільший резонанс викликає сторона інклюзії, пов’язана зі спільним навчанням дітей, які розвиваються «нормативно», та їх однолітків з інтелектуальним, психічним, мовним, мовленнєвим, фізичним розвитком, який відхиляється від норми.

Запровадження ідей інтеграції та інклюзії в освітню практику загальноосвітніх навчальних закладів України значною мірою залежить від кваліфікації педагогічних кадрів, покликаних їх реалізувати. Але професійна підготовка педагогічних кадрів поки що не відповідає потребам освітньої інтеграції. Уже на перших етапах розвитку інклюзивної освіти гостро постає проблема неготовності (професійної, психологічної, методичної) вчителів загальноосвітнього навчального закладу до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, має місце брак професійних компетенцій учителів щодо роботи в інклюзивному середовищі, наявність психологічних бар’єрів та професійних стереотипів педагогів. І в цьому ракурсі особливого значення набуває проблема розвитку інклюзивної компетентності вчителів, зокрема іноземних мов, як складової їхньої професійної компетентності. Необхідність розвитку інклюзивної компетентності цієї категорії вчителів зумовлена постійним зростанням кількості дітей із труднощами в навчанні (частіше інтелектуального й мовленнєвого характеру); недостатньою підготовленістю шестирічних дітей до навчання в школі, тоді як вивчення іноземної мови починається з 1 класу в усіх типах загальноосвітніх та спеціалізованих навчальних закладів; не завжди правильним та своєчасним виявленням педагогами причин неуспішності школярів тощо.

Проблема формування інклюзивної компетентності педагогів та осіб, які працюють з дітьми з особливостями психофізичного розвитку, була предметом наукових пошуків С. Альохіної, Л. Антонюк, Ю. Бойчука, І. Романовської, Н. Тамарської, Л. Фальковської, І. Хафізулліної, М. Черняєвої, Г. Шайдулліної та ін. Автори досліджували такі проблеми загального характеру, як: основні засади формування інклюзивної компетентності педагога (Л. Антонюк, Ю. Бойчук, О. Дорошенко, І. Іскрук, Н. Левінець, Л. Савчук, А. Самбор, Л. Тищенко), інклюзивна компетенція в контексті професійного стандарту педагога (О. Кучерук, С. Миронова, Ю. Моклович, Л. Сатарова, Н. Тамарська, С. Чупахіна), комунікативна компетентність педагогічних працівників в умовах переходу до інклюзивного навчання (І. Зінова, Г. Шайдулліна). Крім того, вченими було здебільшого розглянуто питання розвитку інклюзивної компетентності майбутніх педагогів у системі професійної підготовки. Наукових праць, присвячених проблемі розвитку інклюзивної компетентності вчителів, а тим більше конкретних предметів, зокрема іноземних мов, у системі підвищення кваліфікації на сьогодні обмаль. Проте в таких роботах на сьогодні існує нагальна потреба, і цей аспект професійної підготовки вчителів, особливо іноземних мов, потребує пошуків розв’язання. Це зумовлено тим фактом, що навчальний предмет «Іноземна мова» є єдиним, який учні вивчають у штучно створених умовах, коли мовне середовище існує лише на уроках та в позакласній і позаурочній діяльності з іноземної мови. Як свідчить наш власний досвід педагогічної та викладацької діяльності, іноземна мова посідає одне з перших місць серед найбільш цікавих, проте й найбільш складних для вивчення учнями. Таким чином, сказане вище вимагає внесення змін до змісту підвищення кваліфікації вчителів іноземних мов.

Питання розвитку професійної компетентності вчителів іноземних мов у системі післядипломної освіти розглядалося такими авторами, як: І. Зимня, К. Табунова, О. Федишин, М. Цвєткова. Зокрема, О. Федишиним було розроблено та обґрунтовано інтегративну модель розвитку професійної компетентності вчителя іноземної мови в системі підвищення кваліфікації, а К. Табуновою – проаналізовано професійно-комунікативну компетенцію вчителя іноземної мови як чинник підвищення якості освіти.